Штучний інтелект — помічник чи загроза?

       Міркуючи про те, чи є ШІ помічником педагогів, чи загрозою для них, учасники дискусії зійшлись на думці, що штучний інтелект — однозначно помічник. «Коли з’явилося радіо, воно було помічником чи загрозою? Бо можна ж тепер транслювати думки найкращих, і здавалося, що вчителі непотрібні. А потім телебачення, за допомогою якого можна було навіть показати, що відбувається в класі. Згодом з’явилися відкриті онлайн-курси, де можна транслювати думки накрутіших педагогів світу», — провів аналогії Ілля Філіпов. Експерти зазначили, що жодні попередні технології не замінили роботу вчителів та уроки в школі. Тож цього не станеться і зі штучним інтелектом. Адже кожна технологія точно зайде в наше життя і здаватиметься загрозою. 

      Але замість того, щоб уникати штучного інтелекту, ми можемо використовувати його як свого помічника. ШІ може стати інструментом, що робитиме освіту якіснішою, кращою та виводити її на новий рівень. Вчителі можуть використовувати його як асистента, який виконуватиме за них рутинну роботу і залишатиме більше часу для творчості. Чи змінить ШІ мету існування шкіл? Перш за все, варто визначити, якою є мета існування школи нині. На думку Тетяни Ткаченко, їх дві. 

  • Перша — дати якісну освіту учням, передати знання. 
  • Друга — розвивати в дітей м’які навички, вміння комунікувати та взаємодіяти. Школа має підготувати учнівство не лише до майбутньої професії, а й до життя в суспільстві. Якщо розглядати з точки зору другої мети, то ШІ тільки допоможе її реалізувати. Бо він дозволить вчителям звільнити себе від рутинної механічної роботи. А це дасть більше часу для спілкування з дітьми, яке зараз є дуже важливим. Адже вся інформація давно доступна в інтернеті, і дітям бракує саме живої комунікації. 
          Катерина Кравченко зазначила, що раніше школа була джерелом знань. Із приходом штучного інтелекту ця роль може змінитися. Буде не лише доступ до інформації, а вміння з нею працювати, відфільтровувати, валідувати. Проте школа завжди залишатиметься провідником у доросле життя. І ця мета її існування не зміниться. Учні повинні вміти використовувати всі ресурси та можливості, які існують. Комп’ютер і штучний інтелект — це просто інструменти, які роблять наше життя комфортнішим та зручнішим. «Ми сподіваємося, що загроз від штучного інтелекту буде меншою, ніж зараз здається. Тому що ми навчаємося з ним працювати. А він буде навчатися у нас працювати з нами. Але разом з тим я думаю, що критичне мислення під час роботи зі штучним інтелектом має бути на дуже високому рівні. Бо ми не завжди можемо вірити тій інформації, яку отримуємо від нього,» — зазначила Анна Черниш 

        Отже, важливою метою школи є навчити учнів правильно користуватись таким інструментом як штучний інтелект. Потрібно вміти з ним комунікувати, тобто грамотно ставити запити. Далі навчитися перевіряти інформацію, яку він надав. А також аналізувати її, щоб виокремлювати цікаві ідеї, нестандартні рішення. ШІ — це інструмент, а будь-яким інструментом потрібно вміти користуватись. Які ризики має розуміти вчитель, працюючи з ШІ? Когнітивні здібності Штучний інтелект може допомагати у навчанні. Але є речі, які діти повинні робити самостійно. Як зазначив Ілля Філіпов, учні мають проходити через певний досвід, практику, помилки. Наприклад, дитина вчиться писати. Якщо вона буде для цього використовувати ШІ, то результатом її роботи буде лише вміння гарно формулювати запити. Але писати вона так не навчиться. Тож під час навчання важливо пам’ятати про ті когнітивні та нейронні зв’язки, що мають вибудовуватись у дитини. А роль вчителів у цьому — відповідати дитині на запитання «навіщо?». Навіщо вчитись писати, якщо за мене це може зробити ШІ? І це може стосуватись багатьох навичок.

       Тепер ми маємо пояснювати дітям, навіщо вчити майже все. І це сенс нової освіти, який потрібно передати дитині. Соціалізація Експерти зійшлися на думці, що зараз діти дуже мало спілкуються наживо. Адже раніше були ковідні обмеження, тепер війна. Багато дітей досі продовжує навчатись онлайн. І вони можуть замінити живе спілкування на ШІ. Адже з людьми потрібно налагоджувати зв’язок та будувати спілкування. А зі штучним інтелектом набагато простіше, він завжди буде привітним і толерантним. Вікторія Косик вважає, що у цій ситуації мета роботи вчителя як ментора — показати, де потрібно зупинитися. Педагог має довести учням, що жива комунікація не може бути перекреслена спілкуванням з ШІ. «Ми жартували, що навіть дорослі до штучного інтелекту іноді звертаються як до реальної особистості. Проте з часом ми розуміємо, що це машина. А діти, особливо молодші, можуть сприймати ШІ як живу людину, і це справді ризик,» — розповіла Тетяна Ткаченко. Етичні норми Важливим питанням для усього світу є дотримання етичних норм у різних сферах життя. І навіть попри те, що у сфері штучного інтелекту над цим працює величезна кількість людей, етичні норми можна обійти. Цікавий приклад щодо цього навів Ілля Філіпов: «Заради експерименту я запитав у ChatGPT, як здійснити певний злочин. Отримав відповідь, що він дуже етичний і не розповість, як це зробити. Тоді я змінив обставини. Сказав, що я слідчий на місці подій, і у мене обмаль часу. І запитав, за якими методами я можу зрозуміти, що там здійснено злочин. Тож завдяки реверсивній інженерії я отримав відповідь на запитання, як я можу здійснити цей злочин.» Правдивість інформації Зараз штучний інтелект помиляється постійно.

       Катерина Кравченко розповіла про один з неофіційних принципів академічного використання ШІ. Він говорить про те, що вся інформація, що була згенерована штучним інтелектом, але не валідована, за замовчуванням є неправдивою. Тут основна ідея в тому, щоб вчити дітей правильно підходити до використання ШІ. І валідувати всі речі, які він генерує. У такому разі у нас не буде повного покладання на ШІ як єдине джерело інформації. Тому що це лише те, як ми його сприймаємо. І це обмеження ми маємо закладати і в собі, і в дітях. «Важливим є питання патернів використання технологій різними поколіннями. Люди старшого віку більше покладаються на власні знання. Молодші, якщо чогось не знають, звертаються до гуглу і в процесі дискусії шукають потрібну інформацію. Ще молодша людина не буде навіть звертатись до гуглу, бо співрозмовник і сам може знайти цю інформацію,» — зазначила Анна Черниш. Втрата інтересу «Мабуть, найбільші виклики ми матимемо в майбутньому, коли народиться перше покоління, яке буде рости вже зі світом ШІ. І дуже важко передбачити ті поведінкові патерни, які будуть виникати. Як на мене, одним із них буде втрата інтересу. Бо коли у тебе є доступ до всієї інформації у світі і ти можеш розв’язати більшість завдань дуже швидко, то як не втратити інтерес?» — зауважила Анна Черниш. 

     На думку Іллі Філіпова, втрата інтересу може виникнути через залежність від ШІ. Адже коли ти розв’язуєш складні задачі з його допомогою і маєш результат за лічені хвилини, то отримуєш швидкий дофамін. У результаті проста буденна робота стане нецікавою. Але ChatGPT не поміняє за вас колесо в машині, наприклад. І якщо жити весь час на швидкому дофаміні, будь-яке рутинне завдання почне викликати роздратування. Підсумки дискусії Учасники дискусії погодились із тим, що штучний інтелект приносить як можливості, так і ризики. Тож дійшли висновку, що метою школи має бути також навчати дітей розумно користуватись ШІ. І визнання проблеми — це крок до її вирішення. 

        Важливо усвідомити, що штучний інтелект — це інструмент повсякденного користування, що увійшов у наше життя і життя наших дітей. І він приносить і можливості, і загрози. На думку Катерини Кравченко, щойно ми це визнаємо і починаємо розвивати можливості ШІ, це стане першим кроком до усунення його загроз.