Інтегрований підхід в освітньому процесі - основа реалізаціі ключових компетентностей у Новій українській школі


 

Просіна Ольга Володимирівна, к.п.н.,

 доцент кафедри філософії

та освіти дорослих

ЦІППО «УМО» НАПН України, докторант


 

Інтегрований підхід в освітньому процесі - основа реалізаціі ключових компетентностей у Новій українській школі


 

Сучасні підходи до реформування Нової української школи передусім базуються на формуванні в учнів ключових компетентностей на рівні з предметними. У світовому досвіді під сформованими компетентностями розуміють інтегрований результат освіти, який є присвоєним особистістю. Таке досягнення передбачає зміщення акцентів з накопичення нормативно визначених знань, умінь і навичок на вироблення і розвиток в учнів умінь, ставлень, цінностей. Завдяки цьому створюються умови для здатності діяти в конкретних життєвих ситуаціях та досягати успішних результатів.

Саме для реалізації формування ключових компетентностей важливим стає впровадження інтегрованих підходів в освітній процес. Перехід від традиційного навчання предметів до навчання на засадах інтеграції - це шлях до реалізації багатьох принципів освіти: від формування цілісної картини світу, планетарного мислення, уміння об’єднати в єдину цілісну систему вузькі галузеві проблеми, до реалізації принципу національної спрямованості освіти, який передбачає інтеграцію освіти з національною історією, традиціями, українською культурою, відкритість освіти, що зумовлює, у свою чергу, інтеграцію у світові освітні простори.

У перекладі з латинської «інтеграція» - відновлення. Під  поняттям інтеграція І. Козловська розуміє процес взаємопроникнення, уніфікації знань,  який проявляється через єдність з протилежним йому  процесом розчленування, розмежування (диференціації) [1]

Філософським підґрунтям та передумовою інтеграційних процесів в освіті вчені вважають синергетичний підхід, який отримав розвиток на основі запропонованого німецьким фізиком Г Хакеном терміну „синергетика” (з древньогрецької – „спільна дія”).

Синергетична парадигма інтегрує концептуальний апарат природознавчих, технічних та гуманітарних наук, виступає своєрідною наддисциплінарною…, що дозволяє досліджуват загальний характер закономірностей, котрі розчинилися в окремих науках, синтезувати  методологічні принципи пізнання.

Оскільки синергетика – галузь знань, яка ґрунтується на нелінійному мисленні й міждисциплінарних дослідженнях проблем самоорганізації в природі та суспільстві, то вона дозволяє сучасній науці опанувати принципово нові підходи до світорозуміння, нетрадиційного пояснення складних явищ і парадоксів розвитку буття, які стали актуальними в реаліях інформаційного суспільства.

Синергетична методологія описує систему, де ціле має властивості, відсутні в його частинах (холістський підхід: „ціле більше, ніж сума його частин”). Предметом синергетичного аналізу є процеси самоорганізації, дезорганізації, реорганізації розвиваючих систем, що дозволило відкрити закономірність взаємовідношень „порядку і хаосу”, нелінійний характер розвитку подій, які посилено виявляються в ситуації хаосу, інші процеси.

Академік В. Кремінь підкреслює, що важливе значення для розвитку мислення в сучасну інформаційну епоху має невизначеність як характеристика розвитку складних систем, що породжує безліч можливостей. Невизначеність є імпульсом для утвердження мислення, яке можна назвати синергетичним, «нелінійним».[3]

Лінійне мислення - це процес, при якому думки йдуть послідовно, коли відповідь на попередній крок повинен бути отриманий перед тим, як буде зроблений наступний (Крок 1, Крок 2, Крок 3 ....) Лінійні думки йдуть послідовно, як би по прямій лінії. Пряма лінія між двома точками, як ми вивчали  в школі, - найбільш ефективний спосіб дістатися з одного місця в інше.

А чи у житті ми часто стикаємося із проблемами, які маємо вирішувати лінійно?

Людина, обмежена лінійним мисленням, має обмеження для досягнення більшого числа можливостей при вирішенні проблем або досягнення компромісу. Прикладом обмеженого лінійного мислення є нездатність.  творчо вирішувати проблему, в разі, якщо основний порядок ламається, шукати альтернативні шляхи, ставити правильний питання, вирішуючи завдання або рівняння, або шукати точку рівноваги для вирішення.

На практиці ідеї інтеграції мають складнощі у поширені серед практиків. Більшість учителів, які вже здобули вищу педагогічну освіту в минулому столітті, переважно не підготовлені до інтегрованого викладання, оскільки їхня професійна освіта була вузькопредметною й не передбачала інтегративного підходу.

Так, наприклад, внутрішньо-предметна логіка, вчителя музичного мистецтва, ….істотно відрізняється від логіки педагога-художника. Саме ця  предметна логіка обмежує бачення за межами одного предмета.  Тому для «прориву» крізь межі необхідно змінити кут зору і вибудувати нову – ІНТЕГРОВАНУ ЛОГІКУ, яка не може повністю співпадати зі структурою предметів, зміст яких інтегрується.

Просте з’єднання автономних предметних логік, навіть найбільш споріднених , не забезпечить інтеграцію.

Спробуйте вирішити завдання, яке розмішене на Мал.1 (відповідь у Додатку)